У квітні, через два місяці після початку широкомасштабної російської війни проти України, інформаційний простір сколихнула новина про серію вибухів у Придністров’ї. У цей самий час Росія почала прицільно бити ракетами по мосту через Дністровський лиман, а західні медіа повідомляли, що Путін готується до вторгнення до Молдови.

Тоді наша розвідка називала це не більш ніж російським психологічним тиском, паралельно все ж фіксуючи якусь активність на аеродромі в Тирасполі. Власне, як і білоруський напрямок весь цей час, поки віднедавна Путін реально не став там накопичувати свої війська. Придністров’я, нагадаємо, – це невизнана навіть Росією республіка на сході Молдови, де досі дислокується російський (радянський) військовий контингент.

Щодо його точної чисельності оцінки різняться. Колишній посол Молдови в Україні Руслан Болбочан говорив про 1500 російських солдатів та 20 тис. тонн боєприпасів. У ЗМІ фігурує цифра у 1700 військових. А навесні цього року українська розвідка доповідала, що реально боєздатних там максимум 300 осіб і списані боєприпаси. Навесні в Росії не приховували, що хочуть створити сухопутний коридор до Придністров’я через Одесу, повністю відрізавши Україну від моря.

Проте все так і зійшло нанівець. Про загрозу з молдовського напрямку забули аж до літа, коли Україна та Молдова отримали статус кандидата на членство в ЄС. Тоді заступник голови Радбезу РФ Дмитро Медведєв заявив, що Молдова, об’єднавшись із Румунією, буде намагатися прискорити своє членство в Євросоюзі. А російська пропаганда розганяла фейк про те, що Молдова в змові з Румунією та за підтримки НАТО готується “окупувати” Придністров’я.

На це в липні прем’єрка Молдови Наталія Гаврилиця відповіла в інтерв’ю The Wall Street Journal: Молдова стурбована, що може стати наступною жертвою російського військового вторгнення; наразі це гіпотетичний сценарій, однак ситуація може змінитися.

Аналітики Європейської ради з зовнішніх відносин, оцінюючи різні варіанти дій Росії щодо дестабілізації ситуації в Молдові й повалення проєвропейського уряду на чолі з Маєю Санду, писали:

Збройні Сили України запекло нищать російських окупантів: щоб підтримати їх можна перерахувати пожертви у фонд «Повернись живим». Долучитись до волонтерства, або отримати допомогу через державний портал viyna.net. Все буде Україна! 🇺🇦

“Три найбільш вірогідні сценарії російської агресії: військові дії з Придністров’я; місцеве, сфокусоване на елітах, повстання, подібне до того, що Росія робила на Донбасі 2014 року, і ймовірно, буде зосереджене в Гагаузії; і народні заворушення, розпалені Росією, які міститимуть елементи насильства”.

Схоже, що на тлі військових поразок у війні проти України та недостатності силового ресурсу, в Кремлі вдалися до гібридного варіанту через місцеві протести в Молдові, які насправді інспіровані Росією. Бо Путін не відмовляється від реставрації СРСР. Як і раніше, він прагне окупувати всю Україну, Молдову та інші колишні радянські республіки. Просто зараз він не має для цього сил і ресурсів.

До втрати президентської посади лідером п’ятої проросійської колони в Молдові був Ігор Додон. Зараз Москва шукає альтернативу. Й, схоже, знайшла. Вже кілька місяців у Молдові не вщухають антиурядові протести, інспіровані Росією. За ними стоїть Ілан Шор, який фігурує у низці кримінальних проваджень. Проти нього та його партії США запровадили санкції за дестабілізацію ситуації в Молдові. Сам він перебуває за кордоном, як і скандальновідомий олігарх Влад Плахотнюк. Протягом тривалого часу вважалося, що Плахотнюк “тримає” ледь не всю Молдову. Проте 2019 року йому довелося втекти з країни після того, як США, ЄС та Росія досягли спільної домовленості щодо Молдови.