Репортаж РБК-Україна з Бахмуту Донецької області – як виживає місто, яке Росія намагається або захопити, або зтерти з лиця землі та чому багато місцевих все ще не хочуть залишати свої дома.

Бахмут – один з найгарячіших напрямків бойових дій. Російські війська не можуть взяти українське місто, тому намагаються повністю його знищити, закидаючи артилерійськими снарядами, мінами, обстрілюючи з танків.

Солдати РФ разом з найманцями ПВК “Вагнера” тиснуть на Бахмут як стратегічно важливий населений пункт, намагаючись показати хоч якийсь успіх на фронті російському диктатору та його прибічникам.

Крім того, якщо ЗСУ вдасться відкинути ворога від міста, по всій лінії фронту окупанти будуть вимушені переходити до захисних дій, в глуху оборону, або відступати. Тому на цьому напрямку місяцями тривають важкі бої з втратами обох сторін. Що сьогодні відбувається у самому Бахмуті – в репортажі РБК-Україна.

***

В’їжджаємо в місто, яке буквально палає. Бахмут сьогодні приймає на себе нищівні удари російського озброєння, яке перетворює вчорашнє живе місто в апокаліптичне.

Поки їдемо, чуємо один за одним вибухи в перемішку з криками людей. Прямо посеред дороги вирва від удару снаряду, а ще 9 місяців тому тут було місце затору авто місцевих, які чекали, щоб проїхати до роботи чи у справах. Тепер, крім війни, тут не залишається нічого.

Вчорашні магазини, вокзал, супермаркети перетворились у одноманітні моторошні будинки з потрощеними вікнами. Десь залишилось півбудівлі, десь – зовсім нічого. На асфальті лежать залишки вчорашнього життя: дитячі іграшки, квитанції за світло, одяг. Тікаючи звідси, люди забирали найважливіше, залишаючи плани, сподівання та сотні фотографій, які тепер розлітаються по вулицям Бахмута.

_міст_Донецька_область_GettyImages_1243735571.jpg (2000×1333)

Сьогодні тут тривають активні бойові дії. Російські війська стоять під містом і стріляють по ньому всім, чим можуть. Тут працює ворожа артилерія, танки, авіація. Точної кількості загиблих та постраждалих немає, але рятувальники говорять, що за день буває до 10 поранених з цивільного населення.

Приїжджаємо на базу рятувальників, які щодня виконують героїчну роботу. В таких умовах неможливо жити, а вони ще й допомагають цивільним та виїжджають на місця обстрілів. Поруч з ними бігають собаки, і постійно лають, коли чують новий вибух. Тільки от захистити своїх господарів не можуть, скоріше – навпаки.

“У нас немає точної статистики. Бувають дні, коли в нас близько 6 чи 10 поранених. Ми їм надаємо першу домедичну допомогу та передаємо в лікарню. Сьогодні не було поранених, або можливо ми ще не знаємо. В місті відсутній зв’язок, світло, тому ми не завжди маємо актуальну інформацію”, – повідомив виданню начальник відділу запобігання надзвичайних ситуацій Бахмутського районного управління Артур Спіцин.

Взагалі у місті поранених фіксують все менше, бо більшість населення вже давно виїхало. Ті, хто залишаються, ставляться до вибухів як до буденності. Проїжджаючи вулицями, бачили декілька літніх чоловіків, які йшли з пакетами, та жінку, яка кудись прямувала на велосипеді. Вона щось сама собі істерично кричала. Чому вони досі тут – незрозуміло.

Це місто виглядає, як після торнадо, яке захопило з собою все живе, що тут було. І небезпека залишається завжди. Військові нам радили обережно їхати, натякаючи, що дороги прострілюються і на іншій стороні міста можуть сидіти снайпери. А ці місцеві роз’їжджають по залишкам вулиць, як ніби вже попрощались з життям і змирились з умовами смерті.

Як розповів виданню волонтер, який займається евакуацією цивільного населення, Микола Сіренко, люди вважають, що нікому не потрібні, і не мають куди їхати.

“Основна частина людей, які залишилися – це люди, які вирішили тут зимувати, вони не хочуть виїжджати. Кажуть, що нікому не потрібні, що всюди треба платити гроші. Своє рішення змінюють лише тоді, коли прилітає в їхній будинок, коли загострюються хвороби, або коли замерзають у квартирі”, – розповів волонтер.

GettyImages-1244279391.jpg (2000×1252)

Хлопець говорить, що був випадок, коли приїхали забирати жінку, яка дві доби пролежала в вологому будинку і там було холодніше, ніж на вулиці. Взагалі, за його словами, місто відмовляються покидати пенсіонери або ті, хто доглядають за ними. Хоча незрозуміло, як в таких умовах можна доглядати, коли люди можуть по декілька днів взагалі нічого не їсти, спати в холоді та потрапити під обстріл.

Більше того, в місті залишаються діти. Сіренко говорить, що намагався говорити з їхніми батьками щодо евакуації, але вони агресивно налаштовані і не хочуть спілкуватись.

Інша історія, коли один з місцевих волонтерів проводив евакуацію в Соледарі і там побачив сім’ю з дітьми, які, як виявилось, спочатку виїжджали з міста як внутрішні переселенці, але згодом виплати закінчились і їм не було куди йти. Тому й повернулись назад і продовжують жити майже у фронтовій зоні.

Поки їдемо і говоримо, на очі потрапив Бахмутський залізничний вокзал. Точніше його залишки. У ньому не залишилось ні вікон, ні дверей, тільки чорний попіл, який покрив всю територію вокзалу і періодично піднімається, коли атакують місто. Ще у жовтні окупанти по ньому вдарили з важкої артилерії. Від попадання двох ракет будівля зазнала руйнування: майже знищено другий поверх і пошкоджено фасад і покрівлю. Сьогодні це один з будинків-привидів, відновлення якого почнеться не скоро. А люди ще довго не зможуть сісти в потяг та приїхати в східне місто України.

Взагалі Бахмут нагадує перші дні Бучі після звільнення від російських окупантів. Відмінність у тому, що поруч лінія фронту, яка все ближче підтягується до центру міста, і про спокій тут говорити ще зарано. Але українські військові працюють і не дають сюди зайти російським солдатам. Зокрема, на цьому напрямку працюють бійці бригади швидкого реагування НГУ.

Збройні Сили України запекло нищать російських окупантів: щоб підтримати їх можна перерахувати пожертви у фонд «Повернись живим». Долучитись до волонтерства, або отримати допомогу через державний портал viyna.net. Все буде Україна! 🇺🇦

“Противник здійснює наступальні дії й регулярно намагається прорватися до Бахмуту, постійно обстрілює не лише українські позиції, але й цивільні об’єкти міста та місця перебування населення. Військові Національної гвардії прибувають і надають всю можливу домедичну допомогу постраждалим та допомагають з евакуацією до медичних закладів”, – повідомив РБК-Україна прес-офіцер бригади оперативного призначення НГУ Максим Таран.

Він закликає бахмутчан не надіятися на удачу, а евакуюватися в більш безпечні райони, поки військові відганяють російську навалу. “Наразі під масованим вогнем артилерії та стрілецької зброї противник відступив. Наші бійці мужньо тримають визначені рубежі і наносять противнику втрати”, – додав Таран.

Поки їдемо, щохвилини чуємо вибухи, особливо активно працює ворожа артилерія. Біля селища Опитне та Зайцеве тривають основні бої, але долітає до східної сторони Бахмуту. Крім того, відбуваються спроби заходження ДРГ у саме місто.

_місцеві_жител_збирають_дрова_GettyImages_1244123115.jpg (2000×1333)

І поки українська армія щодня відбиває російську навалу на окраїнах населеного пункту, вже готуються до боїв в самому Бахмуті. Як розповів один з розвідників на цьому напрямку в коментарі РБК-Україна, крайні дні посилено працює ворожа артилерія і це говорить про можливу підготовку наступу російської армії.

“Така артпідготовка часто відбувається, коли вони планують наступати. Маю надію, що ми втримаємо Бахмут. Але ситуація в місті складна, скоро буде як у Лисичанську чи Сєвєродонецьку. Коли взяти не можуть, тому б’ють артилерією та знищують все навколо”, – розповів він.

За його словами, українські солдати не збираються відходити, міцно закріпившись на своїх позиціях. У самому місті чи не на кожній стіні написано звернення до окупантів: “Кадыровцы, вы предатели для чеченцов”, “Российский солдат, ты за все ответишь”. Тут росіян ніхто не чекає, а українська армія налаштована на важкі бої за свою землю і закликає людей покинути населений пункт, задля власної безпеки.